Чупіс Микола Максимович
Директор Харківського автомобільно-дорожнього інституту (1933 – 1937 рр.)
Кандидат технічних наук, доцент
Народився Микола Максимович Чупіс 10 грудня 1899 р. в м. Богодухів Харківської області у родині кравця.
У 1910 р. закінчив приходське училище та вступив до першого Харківського реального училища, яке закінчив у 1917 р. Згодом працював у першому розподільчому пункті Харкова. У 1917 р. Микола Максимович успішно складає екзамени до Харківського технологічного інституту на механічний факультет. Але доля змусила його призупинити навчання та поступити на роботу в депо кочегаром.
У 1921 р. М.М. Чупіса переведено водієм в гараж Південної залізниці, де він повинен був належним чином організувати роботу.
У 1924 р. Микола Максимович знову повертається в депо, де склав екзамени та отримав право бути машиністом.
Через рік (1925) М.М. Чупіс працює начальником вечірнього робітничого механічного технікуму Південної залізниці у м. Харкові, а ще через рік (1926) завідує узловим ФЗУ.
У 1928 р. його направляють на навчання до технологічного інституту м. Харкова на механічний факультет. Одночасно він продовжує керувати технікумом.
У 1931 р., після закінчення інституту за спеціальністю «Інженер-механік з холодної обробки металів», він вступає до аспірантури.
Упродовж 1931 – 1932 рр. Микола Максимович працював заступником директора з навчальної роботи навчального комбінату Південної залізниці.
У 1932 р. був головним редактором об’єднаного науково-технічного видавництва України в м. Харків.
Водночас (з 1932 до 1933 рр.) завідував кафедрою технології металів Харківського інституту інженерів залізничного транспорту ім. С.М. Кірова.
З 1933 до 1937 рр. Микола Максимович був директором Харківського автомобільно-дорожнього інституту і одночасно завідував кафедрою технології металів ХАДІ.
У лютому 1934 р. його призначають на посаду доцента. Обіймаючи цю посаду він читає лекції з дисципліни «Організація авторемонтних підприємств».
У грудні 1937 р. М.М. Чупіса призначено ректором Київського державного університету.
У 1938 р. він повернувся до Харкова і до 1939 р. працював директором заводу ім. Шевченка
З 1940 р. М.М. Чупіс перебував на партійній роботі: був секретарем Харківського обкому КП(б)У з оборонної промисловості, парторгом заводу №702 у м. Ташкент, заступником секретаря Харківського обкому КП(б)У з промисловості.
Упродовж 1944 – 1947 рр. був секретарем Львівського міськкому КП(б)У.
З 1947 до 1949 рр. – директором Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства.
У 1948 р. йому присвоєно звання доцента кафедри технології металів.
Упродовж 1949 – 1966 рр. Микола Максимович очолював Харківський інженерно-будівельний інститут (ХІБІ).
Відомий науковець в галузі технології металів М.М. Чупіс нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора і медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 pp.».
Помер Микола Максимович Чупіс у 1976 р.