Патріотичний перегляд вітчизняного кінофільму

Колектив кафедри українознавства долучився до патріотичного перегляду вітчизняного кінофільму "Наші котики". Наші  відчуття й емоції від перегляду найкраще візуалізував наш колега, філолог Роман Вікторович Міняйло, який змушений був через війну на Донбасі переїхати до Харкова. 

Цитата-рецензія від пана Романа:

"Величезна дяка тим, хто спричинився до появи цієї стрічки. Тепер до моїх улюблених "Пропалої грамоти" і "Кіборгів" додалися й "Наші котики". Це дійсно кіно про НАШИХ "котиків" з козацькою душею. Вони й схожі на козаків, як їх малюють у традиціях українського поетичного кіно: вайлуваті й водночас імпульсивні, буркотливі, але з неперевершеним почуттям гумору, довірливі й відчайдушні.

Вразив образ Професора, виписаний "по-отаманськи". У найвідповідальніші моменти Професор бере командування на себе, діє вигадливо й рішуче, і що найважливіше - з переможним результатом. Він, як Тарас Бульба, відчуває поруч себе химерний образ Смерті, але рятує побратимів, і лише після цього "засинає"...

Фільм переповнений гротескними, бурлескними і водночас ліричними сценами, що динамічно змінюють одна одну.

У динаміці й розвитку образи Пенальті. Його початкову суворість і певну відчуженість насправді пояснює досвід бойових дій і бажання зберегти побратимів.

Невгамовний Грін -- неперевершений: свою певну нерішучість у першому бою він потім компенсує сповна.

Вразило, як жартун Літо співає "Пливе кача по Тисині..", вшановуючи Професора. Проникливо-могутнє виконання пісні стає квінтесенцією сюжетної лінії: усі сили природи стають на допомогу бійцям, навіть Грак (птах) своїм своєчасним втручанням-карканням відправляє їхтамнетів туди, куди їм належить.

Жодного прохідного образу. Капелан -- дійсно священник-воїн. Журналістка Оля швидко позбувається ілюзій щодо "братів".

У кінці стрічки чудова пісня Юрка Юрченка "Жовтий скотч"... 

Аплодували стоячи, не змовляючись.

Отже, живе українське кіно!!! Слава нашим котикам!"


News by date

By Category