25 ЖОВТНЯ 2024 РОКУ. До Дня української писемності і мови на платформі ZOOM у дистанційному форматі філологи кафедри провели традиційну олімпіаду з української мови, на яку були запрошені не тільки студенти першого курсу, а й усі поціновувачі від студентства. 

Учасники долучилися до виконання цікавих завдань, що поєднали семантику української мови зі сучасними реаліями російсько-української війни. 

Інформуємо про результати олімпіади і щиросердно вітаємо наших переможців, якими стали: 

1 місце – Білостоцький Ілля, група ЕПП-11-24, ФУБ

2 місце (на конкурс Яцика) – Гнатко Дар’я, група Т-11-24, ФТС 

3 місце – Олійник Діана, МЛ-11-24, Задорожна Аліна МЛ-11-24, МФ

Переможці надалі будуть залучені до участі у Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика і Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.

25 ЖОВТНЯ 2024 РОКУ. Сумно, що третій рік поспіль нам не вдається писати диктант святково й наживо в нашій ошатній конференцзалі ХНАДУ. Однак справжні поціновувачі українського слова долучилися до щорічного Радіодиктанту національної єдності 2024, таки віднайшовши безпечне місце в цей жахливий воєнний час. Цей захід дав нам можливість відчути себе єдиною потужною спільнотою через належність до нашого об’єднувального духовного скарбу – рідної мови. Трансляція здійснювалася на таких платформах АТ «НСТУ»: радіоканали «Українське радіо» та «Радіо «Культура», телеканал «Суспільне Культура», ютуб-канал «Українське радіо» та фейсбук-сторінки Суспільного мовлення. Цьогоріч текст диктанту підготувала письменниця Оксана Забужко (називався він «Магія голосу»), читав диктант поет і військовий Павло Вишебаба. 

Колектив кафедри українознавства у повному складі, а також студенти й колеги нашого ХНАДУ, тут особлива вдячність проректору Михалевичу Миколі Григоровичу, очільниці канцелярії пані Аллі Ужві й заступниці начальника навчального відділу пані Олені Харківській, за те, що ще раз дали зрозуміти — МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ. 

28 ЖОВТНЯ 2024 РОКУ відбулася святкова церемонія відкриття ХХV Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, до трансляції якої на YouTube-каналі долучилися студенти факультету управління і бізнесу, група Е-12-24. Ім’я Петра Яцика знають в Україні чи ненайбільше як засновника у травні 2001 року Міжнародного конкурсу знавців української мови, який проводиться і після смерті мецената. Його називають однією з найцікавіших постатей ХХ століття: простий бойківський хлопець із Карпат доробився до великих грошей і завжди мав відчуття обов’язку перед Україною. Петро Яцик вважав, що найбільш ефективно і перспективно вкладати гроші в освіту, він популяризував українську історію, мову і науку. Меценат інвестував зароблені гроші у знання про Україну. Про це розповідав глядачам свята Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь: 

29 ЖОВТНЯ 2024 РОКУ. Колектив кафедри українознавства, в межах проєкту «Я памʼятаю… Життя в традиції», був запрошений на зустріч із пані Наталею Дмитренко. Люди, яким йде восьмий чи дев’ятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, що сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостею проєкту пана Михайла була, на перший погляд, звичайна літня жінка, але якими цікавими й пізнавальними були її розповіді про предків, про ті звичаї, обряди, повірʼя, що переважно відійшли в минуле, але добре зберігаються в її пам’яті. 

Дякуємо за долучення до події автора проєкту Михайла Красікова — етнолога та фольклориста, провідного методиста ООМЦКМ, професора кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директора Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», члена Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреата муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова (2007 р.), премії ім. Л. Танюка “За збереження історичної памʼяті України” (2022 р.), премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (2023 р.). 

30 ЖОВТНЯ 2024 РОКУ. Наша колега, Ольга Ніколаєнко — докторка історичних наук, доцентка Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, членка Української асоціації дослідниць жіночої історії, волонтерка Музею жіночої та гендерної історії проводила лекцію «Вона приваблювала до себе людей з чистою душею, людей, що прагнули правди»: Олександра Єфименко в громадському житті початку ХХ ст.». Це дуже ціннісні матеріали про незвідані сторінки історії України, зокрема Харкова. Олександра Єфименко – перша жінка – докторка історичних наук у російській імперії, громадська діячка, науковиця й популяризаторка української історії, значну частину свого життя мешкала в Харкові. Саме тут вона написала свої найвідоміші праці, брала участь у суспільному житті – виголошувала публічні лекції, стала організаторкою Вищих жіночих курсів і очільницею Товариства взаємодопомоги працюючих жінок. Харківська спільнота була вдячна Олександрі Єфименко за вагомий внесок в історичну науку й українізацію міста, а ми на лекції поговоримо про непросту й трагічну долю цієї «величної постаті», її ініціативи, що сприяли розвитку жіночого руху і актуалізації «жіночої» проблематики в історичних студіях.

Колектив кафедри українознавства дякує пані Ользі й очільникам з ЇЇЛЕКТОРІЮ «Творчині української дійсности» за цю зустріч, що зорганізований Музеєм жіночої та гендерної історії /Центром гендерної культури у партнерстві з Фондом імені Гайнріха Бьолля в Україні, експертним ресурсом Гендер в деталях, Українською асоціацією дослідниць жіночої історії, Інститутом Івана Франка НАН України та ГО «Бюро гендерних стратегій і бюджетування».

Це лише низка заходів, до яких долучився колектив кафедри українознавства в кінці жовтня 2024 року. 

І завершити цей огляд подій і реалій хочеться життєдайним віршованим словом, особливо в такі страшні для України й Харкова дні: «Будуть у нас іще весни, і пісня дзвінка солов’я, Україна від зла вся воскресне, Україна — радість моя!».

Неля НІКУЛІНА, завідувачка кафедри українознавства