6 жовтня 2016 р. на 74-му році трагічно загинув Сергій Іванович Шерстобітов – шановна всіма в університеті людина, начальник навчального відділу, доцент кафедри економіки підприємства, заслужений працівник транспорту і дорожньої галузі України, повний кавалер Почесного знаку «За видатні заслуги перед колективом університету».
Пішов з життя видатний керівник і мудрий організатор, відомий і талановитий методист, висококваліфікований викладач з творчим підходом до справи і справжній професіонал. Його внесок у розвиток організації, планування і управління навчальним процесом, становлення і розвиток університету, виховання наукових кадрів неможливо переоцінити – підходи до проблем навчання у ХНАДУ виділялися глибиною аналізу, різноманіттям ідей, конкретністю практичних пропозицій для університету і особисто для навчального відділу.
За багаторічну викладацьку і наукову роботу, Сергій Іванович виявив себе талановитим, вмілим організатором, вимогливим педагогом і доброзичливою людиною. Як досвідчений педагог працював з кожним студентом, знаходив індивідуальний підхід, знав їх проблеми.
Сергій Іванович був ініціативним та енергійним керівником і його щоденна кропітка праця знаходила своє втілення у конкретних справах відділу та всього університету. У наш складний час робота керівника навчального відділу вимагала зусиль та прийняття нестандартних рішень, особливого таланту, яким володіла надзвичайна Людина – наш рідний Сергій Іванович.
Він народився 1 вересня 1943 р. у с. Петропавлівка Кусинського району Челябінської області. Після служби в Армії став студентом Харківського автомобільно-дорожнього інституту. З липня 1971 року до трагічної події своє життя присвятив рідної Alma-Mater.
Сергій Іванович прожив чесне і гідне життя, приймав рішення, які вражали своєю глибиною і бездоганним знанням справи, підготував 39 наукових, науково-методичних робіт і навчальних посібників. Його наукові розробки були спрямовані на підвищення ефективності роботи автомобільного транспорту і навчального процесу.
До останнього дня Сергій Іванович вкладав в роботу всі фізичні і душевні сили, був прикладом самовідданого служіння своїй справі, науці, найвищої працездатності і відповідальності, цілеспрямованості, чуйності і безкорисливості, небайдужого ставлення до будь-якої життєвої ситуації. В поєднанні зі щирістю душі, порядністю, доброзичливістю та природною чарівністю, він здобув повагу серед своїх колег, викладачів, співробітників, студентів університету. Можна по праву сказати, що це особистість, яка є гордістю ХНАДУ.
Боляче і важко говорити в минулому часі про людину, яка пропрацювала в університеті все своє життя, яку поважали і любили за талант, доброту і чуйність, за інтелігентний гумор.
Пішов з життя прекрасний наставник, інтелігент, професіонал повний творчих сил, який не встиг виконати свої плани і задуми.
Сергію Івановичу упродовж його трудової діяльності були притаманні висока внутрішня культура, почуття високої відповідальності за доручену справу. Він завжди намагався допомогти людям у вирішенні нагальних проблем, зрозуміти їх, був відкритою і порядною людиною, поряд з ним ми почували себе впевнено і спокійно.
«Щасливий той, хто думає про інших ...», − так говорив Сергій Іванович. Жити для інших – було його життєвою позицією, найголовнішою необхідністю.
Сергій Іванович був одним з тих, кому Бог дарував не тільки організаторський талант, а й прекрасні душевні якості. Активний, з почуттям гумору, спортсмен, завзятий у досягненні поставлених цілей, відданий друг і товариш, який невпинно прагнув до знань − всі ці слова про нього.
Втрата такої чудової Людини світлої і доброї душі, боляче відгукнулась в серцях кожного, хто його знав. Він був людиною слова і справи. Поспішав багато встигнути, всім допомогти. У нього було добре серце. З ним ділилися своїми бідами та радістю, своїм найпотаємнішим. Тільки йому можна було довірити всі свої таємниці. Це людина, яку поважали і любили всі співробітники нашого університету, бо найголовнішим для нього були люди.
Всю свою любов, тепло і енергійність, розум, інтелігентність, працездатність він дарував людям і це залишиться в серцях кожного. Все це поверталося до нього завжди. Його душа була настільки трепетна, чутлива й тендітна, що чужу біль і страждання пропускав через своє серце, як свої. Своїм життям та позитивною енергетикою він підтримував наші сили, давав надію на краще майбутнє. І в одну мить усе рухнуло, зупинився час, в якому ми були захищені його посмішкою, його добротою. Він був для нас добрим другом, янголом-охоронцем, самою душевною людиною, мудрим вчителем і справжнім лицарем. Ми будемо завжди пам’ятати як дбайливо і трепетно Сергій Іванович відносився до жінки. Жінка для нього була іконою, Матір’ю Божою!
Ми втратили чудову людину світлої і доброї душі, ім´я якої та його справа буде вписано золотими літерами в історію університету.
Неможливо повірити що Сергій Іванович більше ніколи не переступить поріг університет, відділу, не посміхнеться і не побажає зустрічі наступного дня.
Ми знали цю Людину як відданого друга, професіонала в своїй справі, дбайливого чоловіка і чуйного батька, ніжного і ласкавого дідуся і завжди будемо пам´ятати його таким.
